Ліні Костенко

                Чураївна

            Ліні Костенко

Спускалось синє надвечір’я

На вкриті зеленню двори,

Коти мявчали на подвір’ях

І чувся регіт дітвори.

А звідкись пісня напливала

Про козаченьків, що в похід

Із полуночі засвіт встали, –

Прекрасна, хоч стара, як світ.

Дівочий голос солов’їно

За хмари до зірок злітав.

Здавалося – це Чураївна

До нас вернулась крізь літа.

Розлуки сум, звитяга й пристрасть

Переливались через край…

Жила й живе в народі пісня

Марусі з прізвищем Чурай!..

Н.Сагайдак


*****

                Марусі Чурай

      (поемі Ліни Костенко)

Вона для себе Гриця готувала

Коли в вино отруту підливала,

А поряд вже в момент отой співали

Душа і Смерть (любові, бачте, мало!) –

Маруся ж мочки… сліз не проливала,

Із Грицем поряд в думці ж бо стояла –

Любов свою для нього зберігала!

На суд ішла… немов того чекала –

Чурай стояла мовчки і кохала!

Саму немовби пісня зберігала,

Козацьке військо пісню ту співали –

Богдана чемно нею шанували…

Не пісню Смерть, Марусеньку спіткала,

Але вона жива, іще не впала!

Маруся знала… Ой, як знала,

Що з тим піде, кого кохала…

І як Земля їх двох приймала?

Та Гриць до винен в смерті сам –

Навіщо вдвох на серці дам?

Двох дам? То як те там:

«Любов Христа для всіх чиста,

Всіх Смерть в єдине підміта!!!

Георгій Соменко – Берідзе

член клубу «Свічадо»